Новости‎ > ‎

Методологический семинар на тему: «Международное право развития и международный правопорядок: проблемы методологии»   докладчик: кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры международного права и международных отношений НУ "ОЮА" Н. А. Якубовская (Одесса, 19 мая 2015 г.)

Отправлено 19 мая 2015 г., 23:12 пользователем Mykola Pashkovsky   [ обновлено 20 мая 2015 г., 0:21 ]
19 травня 2015 року у Національному університеті «Одеська юридична академія» відбулося чергове засідання методологічного семінару. Із доповіддю на тему «Міжнародне право розвитку і міжнародний правопорядок: проблеми методології» вступила доцент кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Н. О. Якубовська
У своєму виступі Н. О. Якубовська висвітлила ряд питань, які стосуються концепції міжнародного права розвитку з урахуванням реалій функціонування сучасного міжнародного правопорядку. Зокрема, доповідач зазначила, що відповідно до Статуту ООН сучасне міжнародне право – це право, спрямоване на створення умов для зростання добробуту, підвищення рівня життя, повної зайнятості, а також економічного і соціального прогресу і розвитку для всіх. Розвиток, мир і безпека – ті опори, на яких стоїть міжнародна система. У той же час у світі існують величезні диспропорції в тому, що стосується рівнів розвитку держав, не в останню чергу через існування в недавньому минулому системи поневолення та експлуатації менш розвинених країн і територій більш розвиненими. Жалюгідне соціально-економічне становище в країнах, що розвиваються, супроводжується частими загостреннями політичної ситуації, громадянськими війнами, етнічним конфліктами. Це, як міжнародне співтовариство могло не раз переконатися, збільшує загрозу поширення міжнародного тероризму, транснаціональної організованої злочинності, інфекційних захворювань, нелегальній міграції, а отже впливає на безпеку розвинених країн. 
Н. О. Якубовська зазначила, що міжнародне право розвитку – це політико-правова концепція, яка відображає загальне визнання необхідності переорієнтації міжнародного права зі збереження status quo в міжнародних відносинах на виконання функції сприяння соціально-економічному розвитку для всіх. Серед визначальних характеристик цієї концепції доповідач назвала наступні: по-перше, міжнародне право розвитку виникло на хвилі деколонізації, а ствердилося в наукових колах в період руху за встановлення нового міжнародного економічного порядку; по-друге, воно є результатом розпочатої в доктрині спроби концептуалізувати домагання країн, що розвиваються, на допомогу і компенсацію за підпорядковане місце в системі світового господарства; по-третє, міжнародне право розвитку надає міжнародному праву цілеспрямованість (в якості мети виступає сприяння соціально-економічному розвитку держав та скорочення розриву між розвиненими і країнами, що розвиваються). Утім, незважаючи на певні досягнення, концепція міжнародного права розвитку показує свою обмеженість як тільки мова заходить про перетворення існуючої міжнародної системи. Багато ідеї, запропонованих теоретиками міжнародного права розвитку, так і не втілюються у життя.
На думку Н. О. Якубовської, міжнародне право розвитку, незважаючи на те, що в назві цієї концепції фігурує слово «право», виходить за межі власне міжнародного права та охоплює також норми, які фіксуються в актах, що мають скоріше політичну, ніж юридичну природу. Якщо говорити про нормі міжнародного права, то існує ряд правових режимів, в яких об’єктивується концепція міжнародного права розвитку. Це режими, що закріплюють стандарт невзаємності в торговельно-економічних відносинах між розвиненими і країнами, що розвиваються (в деяких випадках також країнами з перехідною економікою) і надання останнім преференційного режиму; покладають на країни, що розвиваються, менший обсяг зобов’язань з захисту навколишнього середовища і вирішення глобальних екологічних проблем, а також регулюють надання їм допомоги у виконанні зобов’язань у цій сфері; визначають порядок розподілу доходів, отриманих в результаті експлуатації міжнародного району морського дна тощо. Їх виникнення пов’язано із тим, що формальна рівність держав не відображає і не може відображати їх фактичну нерівність. Унаслідок цього сформувався дуалізм правових режимів, якій проявляється у існуванні загального режиму, заснованого на принципі взаємності без будь-якої асиметрії в правах і обов’язках держав, та диференційованого режиму, що розпізнає і реагує на фактичну нерівність держав шляхом накладення на них різного обсягу прав і обов’язків. Диференційований режим, в свою чергу, може приймати одну з двох форм: визначення прав і обов’язків держав виходячи з їх входження в певну групу («розвинуті країни», «країни, що розвиваються», «найменш розвинуті країни», «перехідні економіки») та підхід, який дозволяє брати до уваги індивідуальні особливості сторін, характер регульованих відносин, цілі і завдання, які стоять перед їх суб’єктами. Окремі аспекти диференційованого правового режиму отримують своє визнання у практиці міжнародних судів та трибуналів, коли судді стають на бік країн, що розвиваються, пом’якшуючи їм міру відповідальності. Така практика, однак, не є усталеною і відбувається на «case-by-case» основі. 
У своїй доповіді доцент Н. О. Якубовська зупинилася на двох основних методологічних проблемах, пов’язаних з імплементацією концепції міжнародного права розвитку. Першою проблемою є поняття «розвиток» та питання вибору релевантної теорії розвитку. У сучасній політичній і правовій доктрині існує ціла низка теорій, які пропонують «рецепти» досягнення більш високого рівня розвитку. Їх умовно можна розділити на дві групи. Перша група – це теорії «зверху вниз», які виходять з того, що розвиток поступово «просочиться» до населення і таким чином поліпшить його положення. Мова у першу чергу йде про зведення розвитку до економічного росту. Друга група – теорії «знизу вверх», найбільш поширеними з яких є концепція розвитку людини та концепція розвитку, заснованого на правах людини. Їх поява пов’язана з переосмисленням ролі індивіда в процесі розвитку. Квінтесенцією усіх теорій розвитку є концепція сталого розвитку, яка поєднує у собі три основні аспекти розвитку: соціальний, економічний та екологічний, знімаючи тим самим протиріччя теорій розвитку «знизу» та «зверху». 
Як зазначила Н. О. Якубовська, у спеціалізованій літературі можна зустріти й критику ідеї «розвитку». Зокрема, це так звана теорія построзвитку, яка ставить під сумнів не тільки можливість «розвитку», але й його доцільність. Гіпотетично, якщо країни, що розвиваються, хоча б віддалено досягнуть рівня розвитку, який демонструють розвинені країни, це ознаменує собою гибель людської цивілізації внаслідок виснаження глобальної екосистеми. Альтернативний варіант критики ідеї «розвитку» – його сприйняття як прояву неоколоніалізму. Друга методологічна проблема, пов’язана з концепцією міжнародного права розвитку, – це питання визначення рівня розвитку країни. Країни, що позначаються як такі, що розвиваються, занадто різні, щоб розглядатися як єдина група. Однак все ж таки існує декілька критеріїв, за якими країни можна віднести до таких, що розвиваються: членство в ОЕСР (членами організаціє є «економічно більш розвинені країни», відповідно, країни, що не є членами ОЕСР, є такими, що розвиваються); метод самовисування (Група-77, СОТ); економічні показники (ВНД на душу населення); індекс розвитку людського потенціалу тощо. 

Доповідь Н. О. Якубовської викликала жваву дискусію, в якій взяли участь не лише представники науки міжнародного права. 
Так, професор В. О. Туляков зазначив, що міжнародне право розвитку не має ставати новим підходом універсального зрівнювання, оскільки такий шлях є безперспективним. Тому увага має приділятися також тому, як трансформуються соціальні структури під час імплементації цієї концепції, і як право на розвиток корелює з правом на безпеку. 
Доцент М.І. Пашковський зазначив, що сучасне розуміння міжнародного права розвитку має орієнтуватися на включення до нього національних та інтегративних правопорядків, оскільки це проблема, що виходить за рамки міжнародного права не лише в тому сенсі, що охоплює також і деякі аспекти міжнародної політики, але й у тому сенсі, що на всіх рівнях існування права проблема розвитку має свої прояви. 
Професор Б.В. Бабін звернув увагу на те, що сама концепція міжнародного права розвитку передбачає свого роду «мовні ігри», пов’язані із тим, що сам термін «країни, що розвиваються» є просто більш прийнятним для позначення колишніх колоній. У цьому сенсі перспективним є визначення їх особливостей як спеціальних суб’єктів міжнародного права. 
Голова методологічного семінару, професор Ю. М. Оборотов наголосив на тому, що міжнародне право розвитку має розглядатися з точки зору формування глобального права як нової правової реальності. Проблема розвитку не може бути ефективно вирішена винятково на рівні міжнародного права, яке стає все більш фрагментованим на поступово втрачає свою ефективність. Наступне засідання методологічного семінару Національного університету «Одеська юридична академія» заплановане на першу половину червня.

19 мая 2015 в Национальном университете «Одесская юридическая академия» состоялось очередное заседание методологического семинара. С докладом на тему «Международное право развития и международный правопорядок: проблемы методологии» вступила доцент кафедры международного права и международных отношений Н. А. Якубовская.

В своем выступлении Н. А. Якубовская осветила ряд вопросов, касающихся концепции международного права развития с учетом реалий функционирования современного международного правопорядка. В частности, докладчик отметила, что в соответствии с Уставом ООН современное международное право – это право, направленное на создание условий для роста благосостояния, повышение уровня жизни, полной занятости, а также экономического и социального прогресса и развития для всех. Развитие, мир и безопасность – те опоры, на которых стоит международная система. В то же время в мире существуют огромные диспропорции в том, что касается уровней развития государств, не в последнюю очередь из-за существования в недавнем прошлом системы порабощения и эксплуатации менее развитых стран и территорий более развитыми. Жалкое социально-экономическое положение в развивающихся странах сопровождается частыми обострениями политической ситуации, гражданскими войнами, этническим конфликтами. Это, как международное сообщество могло не раз убедиться, увеличивает угрозу распространения международного терроризма, транснациональной организованной преступности, инфекционных заболеваний, нелегальной миграции, а следовательно влияет на безопасность развитых стран.

Н. А. Якубовская отметила, что международное право развития – это политико-правовая концепция, которая отражает общее признание необходимости переориентации международного права по сохранению status quo в международных отношениях на выполнение функции содействия социально-экономическому развитию для всех. Среди определяющих характеристик этой концепции докладчик назвала следующие: во-первых, международное право развития возникло на волне деколонизации, а утвердилось в научных кругах в период движения за установление нового международного экономического порядка; во-вторых, оно является результатом начатой в доктрине попытки концептуализировать притязания развивающихся стран на помощь и компенсацию за подчиненное место в системе мирового хозяйства; в-третьих, международное право развития предоставляет международному праву целеустремленность (в качестве цели выступает содействие социально-экономическому развитию государств и сокращение разрыва между развитыми и развивающимися странами). Впрочем, несмотря на определенные достижения, концепция международного права развития показывает свою ограниченность как только речь заходит о преобразовании существующей международной системы. Многие идеи, предложенных теоретиками международного права развития, так и не воплощаются в жизнь.

По мнению Н. А. Якубовский, международное право развития, несмотря на то, что в названии этой концепции фигурирует слово «право», выходит за пределы собственно международного права и охватывает также нормы, которые фиксируются в актах, имеющих скорее политическую, чем юридическую природу.

Если говорить о нормах международного права, то существует ряд правовых режимов, в которых объективируется концепция международного права развития. Это режимы, закрепляют стандарт невзаимности в торгово-экономических отношениях между развитыми и развивающимися странами (в некоторых случаях также странами с переходной экономикой) и предоставления последним преференциального режима; возлагают на развивающиеся страны меньший объем обязательств по защите окружающей среды и решения глобальных экологических проблем, а также регулирующие предоставление им помощи в выполнении обязательств в этой сфере; определяют порядок распределения доходов, полученных в результате эксплуатации международного района морского дна и тому подобное. Их возникновение связано с тем, что формальное равенство государств не отражает и не может отражать их фактическое неравенство. В результате сформировался дуализм правовых режимов, которой проявляется в существовании общего режима, основанного на принципе взаимности без всякой асимметрии в правах и обязанностях государств, и дифференцированного режима, который распознает и реагирует на фактическое неравенство государств путем наложения на них разного объема прав и обязанностей. Дифференцированный режим, в свою очередь, может принимать одну из двух форм: определение прав и обязанностей государств исходя из их вхождения в определенную группу («развитые страны», «развивающиеся страны», «наименее развитые страны», «переходные экономики») и подход, который позволяет учитывать индивидуальные особенности сторон, характер регулируемых отношений, цели и задачи, которые стоят перед их субъектами.

Отдельные аспекты дифференцированного правового режима получают свое признание в практике международных судов и трибуналов, когда судьи становятся на сторону развивающихся стран, смягчая им меру ответственности. Такая практика, однако, не является устоявшейся и происходит на «case-by-case» основе.

В своем докладе доцент Н. А. Якубовская остановилась на двух основных методологических проблемах, связанных с воплощением концепции международного права развития. Первой проблемой является понятие «развитие» и вопрос выбора релевантной теории развития. В современной политической и правовой доктрине существует целый ряд теорий, которые предлагают «рецепты» достижения более высокого уровня развития. Их условно можно разделить на две группы. Первая группа – это теории «сверху вниз», которые исходят из того, что развитие постепенно «просочится» к населению и таким образом улучшит его положение. Речь в первую очередь идет о сведении развития к экономическому росту. Вторая группа – теории «снизу вверх», наиболее распространенными из которых является концепция развития человека и концепция развития, основанного на правах человека. Их появление связано с переосмыслением роли индивида в процессе развития. Квинтэссенцией всех теорий развития является концепция устойчивого развития, которая сочетает в себе три основных аспекта развития: социальный, экономический и экологический, снимая тем самым противоречия теорий развития «снизу» и «сверху».

Как отметила Н. А. Якубовская, в специализированной литературе можно встретить и критику идеи «развития». В частности, это так называемая теория постразвития, которая ставит под сомнение не только возможность «развития», но и его целесообразность. Гипотетически, если развивающиеся страны хотя бы отдаленно достигнут уровня развития, который демонстрируют развитые страны, это ознаменует собой гибель человеческой цивилизации вследствие истощения глобальной экосистемы. Альтернативный вариант критики идеи «развития» – его восприятие как проявления неоколониализма.

Вторая методологическая проблема, связанная с концепцией международного права развития, – это вопрос определения уровня развития страны. Страны, обозначаемые как развивающиеся, слишком разные, чтобы рассматриваться как единая группа. Однако все же существует несколько критериев, по которым страны можно отнести к развивающимися: членство в ОЭСР (члены организации «экономически более развитые страны», соответственно, страны, не являющиеся членами ОЭСР, являются развивающимися); метод самовыдвижения (Группа-77, ВТО); экономические показатели (ВНД на душу населения); индекс развития человеческого потенциала и др.

Доклад Н. А. Якубовской вызвал оживленную дискуссию, в которой приняли участие не только представители науки международного права. Так, профессор В. А. Туляков отметил, что международное право развития не должно становиться новым подходом универсального уравнивания, поскольку такой путь является бесперспективным. Поэтому внимание должно уделяться также тому, как трансформируются социальные структуры при имплементации этой концепции, и как право на развитие коррелирует с правом на безопасность.

Доцент Н. И. Пашковский отметил, что современное понимание международного права развития должно ориентироваться на включение в него национальных и интегративных правопорядков, поскольку это проблема, выходящая за рамки международного права не только в том смысле, что охватывает также и некоторые аспекты международной политики, но и в том смысле, что на всех уровнях существования права проблема развития имеет свои проявления.

Профессор Б. В. Бабин обратил внимание на то, что сама концепция международного права развития предполагает своего рода «языковые игры», связанные с тем, что термин «развивающиеся страны» просто более приемлемым для обозначения бывших колоний. В этом смысле перспективным является определение их особенностей как специальных субъектов международного права.

Глава методологического семинара, профессор Ю. М. Оборотов отметил, что международное право развития должно рассматриваться с точки зрения формирования глобального права как новой правовой реальности. Проблема развития не может быть эффективно решена исключительно на уровне международного права, которое становится все более фрагментированным и постепенно теряет свою эффективность.

Следующее заседание методологического семинара Национального университета «Одесская юридическая академия» запланировано на первую половину июня.


A regular session of the methodological seminar was held on May 19, 2015 at the National University “Odessa Law Academy”. Dr. Iakubovska has presented a report titled “International law of development and international order: problems of methodology”.

In her speech Dr. Iakubovska highlighted several issues relating to the concept of international law of development. In particular, the speaker noted that according to the UN Charter modern international law is a law aimed to create the conditions for welfare, increasing living standards, full employment and economic and social progress and development for the entire mankind. Development, Peace and Security are the pillars of the modern international system. At the same time there are huge disparities with regards to the levels of development of countries, which are the consequence of the system of enslavement and exploitation of the less developed countries by more developed countries. Wretched socio-economic situation in developing countries is being often accompanied by frequent exacerbations political situation, civil wars, ethnic conflicts. It leads to increasing the threats of international terrorism, transnational organized crime, communicable diseases, illegal migration, and therefore affects the safety of the developed countries.

Dr. Iakubovska noted that the international law of development is a political and legal concept, which reflects the general acceptance of the need to reorient international law from keeping a status quo in international relations to fostering socio-economic development for everyone. Among the defining characteristics of this concept reporter has mentioned the following: first, international law of development has arisen in the wake of decolonization, and established in scientific community during the movement for the creating a new international economic order; secondly, it is the result of efforts undertaken by developing countries on aid and compensation for subordinate place in the world economy; thirdly, international law of development provides the tenacity for international law. However, despite some progress, the concept of international law of development shows its limitations when it comes to changing existing international system. Many of the ideas proposed by theoreticians of international law of development are not being implemented.

According to Dr. Iakubovska, the international law of development, despite the fact that the name of the concept contains the word “law”, goes beyond the international legal system and also covers norms and regulations that are fixed in the acts that have political nature.

Speaking of international law of development, there are a number of legal regimes, which objectify the concept of international law of development. Those are the regimes that promote the standards of non-reciprocity in trade and economic relations between developed and developing countries and providing the preferential conditions to the less developed parties. Those regimes also create fewer liabilities on environmental protection and global environmental problems and governing assistance for the developing countries. The rise of those regimes resulted from the fact that formal equality of states does not reflect and may not reflect their actual inequality. As a result the dualism of legal regimes manifests the existence of a general regime based on the principle of reciprocity without any asymmetry in the rights and responsibilities of states; and differentiated regime that recognizes and responds to factual inequality of states by imposing on them a different scope of rights and responsibilities. Differentiated regime can take one of two forms: define the rights and obligations of states on the basis of their membership in a certain group (“developed countries”, “developing countries”, “least developed countries”, “transition economies”); and an approach that allows to take into account the individual characteristics of the parties, the nature of the regulated relations, goals and objectives facing their subjects.

Some aspects of the differentiated legal regime get their recognition in the practice of international courts and tribunals, when the judges stand on the side of developing countries, softening their level of responsibility. This practice, however, is not established and exists as «case-by-case».

Dr. Iakubovska also focused attention on the two major methodological problems associated with the implementation of the concept of international law of development. The first problem is the concept of “development” itself and issues of relevant theory of development. In the current political and legal doctrine there are a number of theories that offer “recipes” of achievement of a higher level of development. They can be divided into two groups. The first group – the theories “from top to down” that say that development gradually “leak” to the population of less developed countries and thus improve their position. The second group – the theory of “from down to top”, for example, the concept of human development and the concept of development based on human rights. Their appearance is related to rethinking the role of the individual in the development process. The quintessence of all theories is the concept of sustainable development, which combines three main aspects of development: social, economic and environmental, thus removing the contradictions of theories “from top to down” and “from down to top”.

Dr. Iakubowska also emphasized that there is also the criticism of the idea of development. Particularly, one can mention the so-called theory of post-development which puts into question not only the possibility of development, but also its feasibility. Hypothetically, if the developing countries reach the level of development that demonstrates the developed countries; this will mark the end of human civilization because of the depletion of the global ecosystem. The alternative critiques the idea of development it is its perception as a manifestation of neocolonialism.

The second methodological problem of the concept of international law of developments is the question of determining the level of development. Countries that are designated as developing are too different to be treated as a single group. But still there are several criteria by which countries can be attributed to developing countries: membership in the OECD (Organization members are “economically more developed countries”, respectively, countries that are not members of the OECD, are the developing countries); method of self-determining (Group-77, WTO); economic indicators (GNI per capita); Human Development Index and more.

Report of Dr. Iakubovska has called a lively discussion, which was attended not only by representatives of international law. Thus, Prof. Tuliakov said that international law of development has not become a new universal approach of equalization, since this way is futile. Therefore, attention should be paid also to how the social structures are transforming in implementing this concept, and how the right to development is correlated with the right to security.

Dr. Pashkovskyi noted that the modern understanding of international law of development should focus on the inclusion of national and integrative order, because it is a problem that goes beyond international law, because the problem of development has different features of different levels of aw.

Prof. Babin pointed out that the concept of international law implies a kind of “language games” related to the fact that the term “developing countries” is simply more appropriate to refer to former colonies. In this sense, it is perspective to define their special features as special subjects of international law.

Chairman of the methodological seminar, Prof. Oborotov stressed out that international law of development should be seen in terms of a global law as a new legal reality. The problem of development can not be effectively solved only at the level of international law, which becomes increasingly fragmented and gradually loses its effectiveness.

The next meeting of methodological seminar of the National University “Odessa Law Academy” is scheduled for early June.

Текст і фото К.В. Горобця (Facebook)
Comments