Новости‎ > ‎

Сумна звістка про смерть професора Антипенка Володимира Федоровича

Отправлено 20 янв. 2017 г., 3:42 пользователем Mykola Pashkovsky   [ обновлено 1 февр. 2017 г., 23:04 ]
Кафедра міжнародного права та міжнародних відносин Національного університету «Одеська юридична академія» сумує у зв'язку зі смертю Володимира Федоровича Антипенка – доктора юридичних наук, професора, члена спеціалізованої вченої ради Д 41.086.04 Національного університету «Одеська юридична академія», завідувача кафедри міжнародного права Національного авіаційного університету, члена Президентської ради Української асоціації міжнародного права

Антипенко В.Ф. відомий фахівець в сфері міжнародного права, проблем міжнародно-правового регулювання боротьби з тероризмом, є основоположником антитерористичної системи України та її правової бази. Володимир Федорович Антипенко стояв у витоках створення Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Антитерористичного центру  СНД, був начальником Штабу - заступником начальника Антитерористичного центру при СБУ, генерал-майор (у відставці).

Володимир Федорович був надзвичайно працьовитою, креативною людиною, мав і послідовно відстоював свої наукові позиції, вірив у силу науки, був порядною та відвертою людиною.

Світла пам'ять видатному вченому-міжнароднику, вчителю та досліднику професору Володимиру Федоровичу Антипенку.
Щирі співчуття сім'ї Володимира Федоровича та колективу очолюваної ним кафедри.


ПАМ’ЯТІ ВОЛОДИМИРА ФЕДОРОВИЧА АНТИПЕНКА

 

Генерал-професор. Так в академічному середовищі ми називали Володимира Федоровича Антипенка. І дійсно, він був справжнім генералом, генерал-майором, який пройшов усі ступені нелегкої служби, у тому числі в Афганістані, нагороджений державними нагородами «Знак пошани», медаль «За бойові заслуги», «За мужність  і відвагу», «За відзнаку в охороні держкордону» і ще більше 15 вітчизняних та іноземних орденів та медалей. І одночасно він був справжнім професором, професором в кращих академічних традиціях дореволюційної професури, професором зі своєю точкою зору, своєю позицією, які пристрасно і вміло відстоював її. Він був мислячою, чесною і сміливою людиною, і будучою таким, він був чудовим офіцером, для якого честь, обов’язок і присяга були істинними цінностями, і прекрасним вченим, чиї людяні якості були продовженням його наукових талантів.

Гірко писати слово «були». Ця смілива і сильна людина залишила нас, але вихованці та товариші по службі Володимира Федоровича продовжують нести високе звання людини Честі, людини Обов’язку, людину Совісті, яке було властиве генералу-майору В. Ф. Антипенку, а його колеги і учні – пам’ять про людину Науки, мислителя і філософа, чиї гіпотези та ідеї, можливо до конці не зрозумілі і осмислені, увійдуть в анали вітчизняної та світової науки.

Володимир Федорович брав активну участь у створені Антитерористичного центру при Службі безпеки України, став першим керівником Штабу АТЦ СБУ (1999-2007 рр.). Саме він багато в чому формував структуру і принципи діяльності цього органу, який на цьому етапі існування суверенної України є оплотом захисту незалежності і територіальної цілісності нашої держави. Володимиром Федоровичем були закладені основи антитерористичної системи України в цілому та її правової бази, яка стала одним зі стовпів національної безпеки України, витримала випробування часом, модель якої визнана однією з самих ефективних у світі і була рекомендована як приклад для країн Східної Європи.

Одночасно В. Ф. Антипенко створював теоретичні основи антитерористичної діяльності, її правові та інституційні принципи. В 1999 р. Володимир Федорович захистив в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України кандидатську дисертацію «Сучасний тероризм: стан і шляхи його запобігання в Україні». Усвідомлюючи загрозу міжнародного тероризму, пророчо розуміючи зміщення загроз національній безпеки від традиційних форм до міжнародного тероризму в його різноманітних проявах, наукові інтереси Володимира Федоровича зміщуються до міжнародного права, і його докторська дисертації була захищена на тему «Механізм міжнародно-правового регулювання боротьби з тероризмом» (2004 р.).

Володіючи настільки солідним практичним досвідом і маючи визнані наукові досягнення, після виходу у відставку, не змінюючи предмета своєї діяльності, Володимир Федорович змінив форми застосування свого інтелектуального потенціалу і величезного професійного досвіду та очолив кафедру міжнародного права Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету.

Немає сумнівів, що Володимир Федорович створив унікальну за своєю спрямованістю наукову школу міжнародної кримінології, школу, що об’єднує навколо себе однодумців і учнів Володимира Федоровича, школу, в творчому арсеналі якої сотні наукових робіт, актуальних і оригінальних ідей, і головне – теоретична основа боротьби з новим ворогом людства – міжнародних тероризмом.

І в цьому арсеналі головне місце займають праці професора В. Ф. Антипенка, цінність яких не в немалій їх кількості, а в абсолютно новому і сучасному підході  до боротьби з однією з найбільш головних загроз – міжнародним тероризмом. З цією тематикою тісно перетинається ще одна сфера наукових інтересів Володимира Федоровича – кримінальна відповідальність держави.  Одна з останніх фундаментальних праць вченого присвячена цим настілки актуальним для міжнародної спільноти проблемі – відповідальності держави, відповідальності, що виникає в абсолютно нових формах буття людської цивілізації – переходу до складного структурованого світу, який обтяжений різноманітною мережею соціальних зобов’язань і умов, до світу у стані невизначеності. І можливо саме через призму цих змін обґрунтовано вихід за межі виключно міжнародно-правової артикуляції, і новаторський підхід до проблеми відповідальності держави, на основі філософських, політологічних і соціологічних підходів, як це геніально робив В. Ф. Антипенко.

Науковий спадок професора В. Ф. Антипенка включає значну кількість фундаментальних робіт, серед яких не можливо не відзначити монографії: Антипенко В. Ф. Современный терроризм: состояние и возможности его упреждения (криминологическое исследование) (1998); Антипенко В. Ф. Тероризм: кримінологічна та кримінально-правова характеристика (1999), Антипенко В. Ф. Борьба с современным терроризмом: международно-правовые подходы (2002), Антипенко В. Ф. Теории мирового развития и антитеррористическое право. Логика сопрягаемости (2007); Антипенко В. Ф. Оптимізація антитерористичної системи держави в умовах міжнародної і регіональної інтеграції (2008), Антипенко В. Ф. Антитеррористическая система государства (2009), Антипенко В. Ф. Международная криминология: опыт исследования терроризма (2011), Антипенко В.Ф. Конфликтология в международном антитеррористическом правотворчестве (2014), Antypenko V. F. International criminology. The experience of the research of terrorism (2015), Антипенко В.Ф. Теория уголовной ответственности государств (2016).

Під редакцією Володимира Федоровича в 2012-2013 рр. було підготовлено та видано підручник з міжнародного публічного права в трьох томах.

До останніх хвилин свого життя, незважаючи на важку хворобу, Володимир Федорович вів наукову роботу. Він керував науковими дослідженнями, брав участь в засіданнях спеціалізованих наукових рад, опонував на захистах дисертацій, як член Президентської Ради брав участь в діяльності Української асоціації міжнародного права, готував до перевидання «Теорію кримінальної відповідальності держави», був ініціатором і натхненником нового наукового журналу «Міжнародна кримінологія», в перший номер якого віддав одну з останніх своїх праць: «Terroristic instruments study international criminology as a direction criminological science», в якій обґрунтовується доцільність відокремлення в науці кримінології напряму – міжнародна кримінологія тероризму, виходячи зі специфіки предмету останньої, її методів і наукового інструментарію, на підставі яких можливо пізнати сутність тероризму, його витоки і відшукати дієвий механізм визначення складу міжнародного злочину тероризму. Міжнародна кримінологія зі своїм науковим інструментарієм глобального характеру покликана «вивести» державу з тіні в сфері причинності міждержавної злочинності і надати тим самим предметності міждержавному кримінальному праву.

Володимир Федорович був не лише видатним вченим-міжнародником, але й талановитим Вчителем, який виховав не одного доктора і кандидата наук.

Пам’ять про Володимира Федоровича як про прекрасну людину, офіцера, талановитого вченого і вчителя назавжди залишиться в наших серцях.

 

Н. А. Зелінська, д.ю.н., професор, завідувач кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Національного університету «Одеська юридична академія»

Т.Р. Короткий, к.ю.н., доцент, професор кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Національного університету «Одеська юридична академія»

М.І. Пашковський, к.ю.н., доцент, доцент кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Національного університету «Одеська юридична академія»

 

Comments